Гравці казино різних епох

Відомі гравці казино: середньовіччя
Цезарі, імператори, Древній Рим – Юлій (100-44 рр. до н.е.) брав участь у публічних азартних іграх під час святкування Сатурналій. Саме тоді, під час переходу через річку Рубікон, він промовив свою знамениту фразу "alea iacta est" ("жереб кинуто"). Август (63 р. до н.е.-14 р. н.е.) грав у нарди і проводив розіграші призів серед гостей застіль. Клавдій (10 р. до н.е.-54 р. н.е.) мав спеціальний стіл для гри в кості під час подорожі в умовах тряски. Він був настільки пристрасним гравцем, що іноді запрошував до гри людей, яких, за його наказом, було страчено. Калігула (12-41 р. н.е.) робив ставки на гонки на колісницях та ігри в кості. Він перетворив свій імператорський палац на ігровий дім, щоб збирати гроші в казну. Він грав у кості навіть у день поховання власної сестри. Нерон (37-68 р. н.е.) полюбляв усі види спорту та різновиди ігор, так само, як і робити на них ставки. Азартні ігри в імператорському палаці проводилися протягом усього року, а Нерон ризикував величезними сумами з кожним кидком гральних костей.

Відомі гравці казино: 15-18 століття
Лоренцо Медічі, державний діяч, Італія (1449-1492 рр.) – політик епохи Відродження у Флорентійській республіці, який підтримував мистецтво і спонсорував діячів культури. Захоплювався картковими іграми, деякі з яких вигадав сам, і часто згадував такі ігри казино, як "la bassetta" і "il frusso" у своїй поезії. Був відомий як досвідчений гравець у карти.

Відомі гравці казино: 18-19 століття
Вільям Пенн, засновник Пенсильванії, Англія, Північна Америка (1644-1718 рр.) – квакер, який заснував колонію в Північній Америці, що надалі стала штатом Пенсильванія (США). Існує ймовірність того, що право на землю було передано батькові Пенна, серу Вільяму Пенну, в якості компенсації за неоплачений картковий борг розміром £16 000.

Вольтер, письменник, Франція (1694-1778 рр.) – історик епохи французького Просвітництва, який був завзятим гравцем. Коли французький уряд заснував лотерею, в якій могли брати участь виключно покупці певних облігацій, він розробив стратегію, яка дозволяла отримати максимальну кількість місць для участі в межах встановлених правил. Це дозволило йому і його інвесторам виграти істотну частину призового фонду лотереї. Уряд не хотів виплачувати виграш, але Вольтер виграв суд й отримав гроші. Він часто грав у карткову гру фараон і бірібі (гра, схожа на рулетку, в якій номери витягують з мішка).

Джакомо Казанова, автор мемуарів про власні любовні пригоди, Венеція, Італія (1725-1798 рр.) – авантюрист, який регулярно грав в азартні ігри, віддаючи перевагу грі фараон. Одного разу у Венеції він програв 5 000 золотих протягом двох днів. Казанова також був скандально відомим шанувальником жіночої вроди. Користуючись своїм природним шармом, він спокушав заможних жінок, за чий рахунок й оплачував свої карткові борги. Він згадував про азартні ігри у своїх мемуарах, зокрема про ігрові сесії у приватних кімнатах Il Ridotto венеціанського палацу Сан-Моїзе.

Джон Монтегю, 4-й Граф Сендвіч, Англія, Велика Британія (1718-1792 рр.) – граф був відданим гравцем у карти та інші азартні ігри, а також брав участь в ігрових марафонах у клубі White's у Лондоні. Приблизно в 1765 році у клубі White's він почав (розповсюдив звичку) їсти м'ясо, поклавши його між двома шматочками хліба, щоб не бруднити руки і карти. Згодом така страва отримала назву "сендвіч".

Джордж Вашингтон, генерал/президент, США (1732-1799 рр.) – вів докладний щоденник своїх виграшів і програшів у карткових іграх.

Відомі гравці казино: 15-18 століття
Томас Джефферсон, президент, США (1743-1826 рр.) – регулярно грав в азартні ігри в період написання Декларації незалежності. Занотовував всі свої перемоги та поразки в таких іграх, як нарди, лотереї, орел і решка (орлянка), а також у різних карткових іграх.

Джейн Остін, письменниця, Британія (1775-1817 рр.) – письменниця часто використовувала карткові ігри у своїх романах, щоб розкрити особливості характеру й особисті риси персонажів. У таких романах як "Гордість та упередження" та "Розум і почуття" згадуються лотерейні квитки, кадриль, двадцять одне (варіація блекджека), віст і піке.

Наполеон Бонапарт, генерал/імператор, Франція (1769-1821 рр.) – славнозвісний генерал захоплювався інтелектуальними іграми, стратегії яких він застосовував на полі бою. Він підтримував розвиток казино у Франції та популяризував гру двадцять одне. Його племінник, Люсьєн, став успішним гравцем.

Джордж "Бо" Браммел ("Красунчик Браммел"), законодавець мод, Велика Британія (1778-1840 рр.) - Друг короля Георга IV і шановний денді, він часто грав і так само часто програвав. Браммел почав грати із заможними панами, програвав і накопичив багато боргів. Зрештою, щоб не опинитися у борговій в'язниці, він змушений був втекти до Кале (Франція), де доживав свої дні в бідності та безумстві.

Російські письменники. Олександр Пушкін (1799-1837 рр.) – в юності Пушкін полюбляв випити чарку і розважитися, захоплювався азартними іграми. Згодом він заборгував стільки, що був змушений взяти другу позику під заставу кріпаків дружини. Його повість "Пікова дама" присвячена азартним іграм.

Федір Достоєвський (1821-1881 рр.) – Достоєвський написав роман "Гравець", щоб розрахуватися зі своїми ігровими боргами. Історія, описана в романі, відбувається в його улюблених казино Баден-Бадена.

Відомі гравці казино: 20-21 століття
Лев Толстой (1828-1910 рр.) – вступив до російської армії, щоб не повертати гральний борг видавцеві, якому програв у більярд. Врешті-решт, він віддав рукопис повісті "Козаки" в якості оплати.

Іван Тургенєв (1818-1883 рр.) – автор роману "Дим", в якому йдеться про казино Баден-Бадена. Були випадки, коли Тургенєву доводилося їхати в казино на допомогу Толстому або Достоєвському, щоб не дати їм програти.

Ваєтт Ерп, гравець, шериф, США (1848-1929 рр.) і Джон "Док" Холлідей, гравець, стоматолог, США (1851-1887 рр.) – ці гравці-мандрівники зустрілися в Техасі. Волею випадку Холлідей врятував Ерпу життя, після чого вони стали друзями. Обидва були пристрасними гравцями у фараон. Через багато років після знаменитої перестрілки біля загону для худоби "О-Кей Корраль" і смерті Холлідея від туберкульозу, Ваєтт Ерп виступив у ролі рефері в боксерському "поєдинку століття", який відбувся в 1896 році між Бобом Фіцсіммонсом і Томом Шаркі. Улюбленець публіки Фіцсіммонс, на чиєму боці була перевага протягом усього поєдинку, був дискваліфікований Ерпом за удар нижче поясу. Мало хто бачив удар, який став причиною дискваліфікації, тому згодом стала ширитися версія про те, що була змова про договірний матч. Фіцсіммонс подав позов до суду, щоб скасувати рішення рефері, але каліфорнійський суддя не захотів брати на себе відповідальність за цю ситуацію й оголосив боксерські поєдинки у штаті незаконними.

Його Королівська Високість Едуард VII, принц Уельський, Велика Британія (1841-1910 рр.) – король Великої Британії та британських домініонів, імператор Індії, який любив проводити час у казино. Принц Уельський часто їздив до Монте-Карло, подорожуючи під псевдонімом "Барон Ренфрю".

Вінстон Черчилль, прем'єр-міністр, Велика Британія (1874-1965 рр.) – британський політик і легендарний воєначальник, який вірив, що ризикувати необхідно як у казино та грі, так і на війні. Черчилль регулярно грав у покер, безик, маджонг і пінокль. Він програв значну суму у славнозвісній грі в покер із президентом США Гаррі Труменом і його радниками.

Елвін "Титанік Томпсон" Томас, гравець, США (1893-1974 рр.) – гравець, який мандрував країною і робив ставки на гольф, ігри в кості, карти, більярд, перегони тощо. Томпсон надихнув письменника Деймона Руньйона на створення персонажа його оповідання – досвідченого гравця Ская Мастерсона. Цей персонаж і його історія стали основою для мюзиклу і фільму "Хлопці та лялечки".

Джон "Ставка на мільйон" Гейтс, промисловець, США (1855-1911 рр.) – один з перших виробників і продавців колючого дроту, який грав у покер і бакару за високими ставками. Гейтс отримав прізвисько "Ставка на мільйон" у 1900 році, коли на перегонах в Англії зробив ставку $70 000, а виграв $600 000. Однак поширювалися чутки, що насправді він виграв $1 000 000.

Нік "Грек" Дандолос, гравець, о. Крит, США (1883-1966 рр.) – народився і виріс у Греції, у заможній родині, після школи відправився до США на навчання. Любив ризикувати і робити ставки на кінні перегони. Нік Дандолос грав у карти й кості, робив ставки на перегони, вигравав і програвав величезні кошти. Грек помер банкрутом на Різдво в 1966 році, але його історія й досі живе. А тепер історія одного з найзнаменитіших гравців казино всіх часів.

Джеймс Бонд (Ян Флемінг і Шон Коннері), вигаданий персонаж, Велика Британія (1953 р.) – британський секретний агент, створений письменником (і колишнім секретним агентом) Яном Флемінгом, який є головним героєм багатьох романів. Численні екранізації, починаючи зі стрічки "Доктор Ноу", яка вийшла на екрани в 1962 році, зробили Джеймса Бонда одним з найприбутковіших персонажів у кінематографі. У декількох романах і фільмах Бонд грає в казино за високими ставками. Перший роман про Бонда, "Казино Рояль", починається із гри в рулетку. У першому фільмі про Бонда, "Доктор Ноу", він грає в бакару. У художньому фільмі "Діаманти назавжди" Джеймс Бонд грає в рулетку і ставить на 17 чорне. Існує популярна історія (можливо і правдива, однак хронологічно малоймовірна) про те, що в 1963 році в казино Casino de la Valle в Італії Шон Коннері зробив дві програшні ставки на 17 чорне. Він втретє поставив на 17 чорне, і цього разу виграв, тож вирішив продовжувати робити такі самі ставки. Шарик знову зупинився на 17 чорне. Тоді він поставив всю суму, і кулька третій переможний раз поспіль зупинилася на 17 чорне. Він покинув казино з виграшем близько £10 000. Малоймовірні в цій історії не шанси виграти на одному номері три рази поспіль, а той факт, що це сталося в 1963 році, тобто за вісім років до того, як на екрани вийшов фільм "Діаманти назавжди", в якому Бонд зробив ставку на 17 чорне популярною.

Президентський покер - Уоррен Хардінг (президент, США, 1865-1923 рр.) – екс-президент США грав у покер із членами уряду два рази на тиждень, і одного разу програв набір порцеляни з Білого дому. Франклін Рузвельт (президент, США, 1882-1945 рр.) – грав у стад за низькими ставками і проводив ігри в останній день кожної сесії Конгресу. Переможець оголошувався після завершення роботи Конгресу. Гаррі Трумен (президент, США, 1884-1972 рр.) – був авторитетним гравцем у 5-картковий стад, проводив покерні марафони для преси під час підготовки атомних бомбардувань Японії та під час Другої світової війни. Трумен грав з Вінстоном Черчиллем у той період, коли він виголосив свою промову про "залізну завісу". Дуайт Ейзенхауер (президент, США, 1890-1969 рр.) – навчився грати в покер і бридж, коли навчався у військовій академії США Вест-Пойнт. Подейкують, що на побаченнях з майбутньою дружиною Меймі він витрачав гроші, виграні в покер. Річард Ніксон (президент, США, 1913-1994 рр.) – навчився грати в покер під час служби у ВМС США, вважався досвідченим гравцем. Він використав виграні в покер кошти для фінансування своєї першої передвиборчої кампанії, коли боровся за місце в Палаті представників.

Віл'ям Лі Бергстром, агент з нерухомості, США (1951-1985 рр.) – агент з нерухомості, який отримав прізвисько "Людина з валізою" і "Гравець-привид" за свої неочікувані яскраві появи в казино і велетенські ставки у крепсі. 24 вересня 1980 року він прийшов до казино Binion's Horseshoe в Лас-Вегасі, власник якого, Бенні Бініон, дозволяв гравцям робити першу ставку, встановлюючи власний ліміт на гру в казино. Бергстром приніс дві валізи, в одній з яких було $777 000, а друга була порожня. Він зробив свою першу ставку у крепсі на всю суму і виграв (Тед Бініон особисто допомагав йому упаковувати виграш у другу валізу), після чого покинув місто. 24 березня 1984 року, три з половиною роки по тому, він повернувся і зробив одну ставку розміром $538 000 за столом для крепса, виграв і знову зник. На момент його третьої появи 14 листопада 1984 року в одній з його валіз готівкою, золотими монетами і банківськими чеками лежав $1 000 000. Бергстром знову зробив ставку на всю суму у крепсі та програв. 2 лютого 1985 року, під час його четвертого візиту, Віл'ям спробував зіграти з очевидно фальшивим чеком на $1 300 000. Наступної ночі в готелі Marina Hotel на Лас-Вегас-Стріп він здійснив самогубство. У записках, які він залишив друзям, головною причиною своїх проблем Бергстром називав невдалі любовні стосунки.

Акіо Касівагі, бізнесмен, Японія (1938-1992 рр.) – інвестор у нерухомість, який грав у бакару за високими ставками в американських казино. Часто робив ставки розміром $100 000 або $200 000 за гру. Судився з казино Atlantic City Дональда Трампа і Aladdin в Лас-Вегасі, звинувативши їх у невиконанні своїх зобов'язань. Касівагі програв і втратив $10 000 000. Касівагі було вбито у власному будинку біля гори Фудзіяма. Він залишив карткові борги на мільйони доларів. Вбивство й досі не розкрито. 

Арчі Карас, гравець, Греція-США (1951 р.н.) – відомий хай-ролер, який починав ігрову кар'єру з більярду і покеру. За покерними столами Карас побудував банкрол $2 000 000, але програв його в Лос-Анджелесі в 1992 році. На початку 1995 року в Лас-Вегасі Арчі здійснив свій знаменитий "забіг", перетворивши $50 на понад $40 000 000. Пізніше в тому ж році він програв всю суму, граючи в покер, крепс і бакару.

Елмер Шервін, ветеран армії США, Лас-Вегас, Невада, США (1913-2007 рр.) – пенсіонер, який зірвав джекпот $4 600 000 у слот-грі Megabucks у день відкриття казино The Mirage в Лас-Вегасі в 1989 році. 16 років по тому, у 2005-му, у віці 92 років він вдруге зірвав джекпот Megabucks, заробивши $21 100 000.

Керрі Пекер, бізнесмен, Австралія (1937-2005 рр.) – медіамагнат, засновник чемпіонату World Series of Cricket, власник частини казино Crown у Мельбурні. У 1997 році Пекер, який віддавав перевагу грі за високими ставками, виграв $20 000 000 у казино MGM у Лас-Вегасі. Також одного разу він програв $30 000 000 букмекерові в Сіднеї. У вузьких колах відомий як "важковаговик бакари".

Дон Джонсон, топ-менеджер, гравець казино, США (1962 р.н.) – генеральний виконавчий директор компанії, яка розробляє програмне забезпечення для кінних перегонів. У період з 2010 до 2011 року він виграв $15 000 000 у блекджек у трьох казино Атлантік-Сіті та Нью-Джерсі.

Новатори казино: середньовіччя
Альфонсо X, король Кастилії і Леона, Іспанія (1221-1284 рр.) – автор першого посібника з азартних ігор – "Книги ігор" на 98 сторінок. Книга здебільшого була присвячена шахам і настільним іграм, але в ній також описувалися ігри в кості, зокрема хазард (попередник крепса).

Марко Поло, дослідник, Венеція, Італія (1254-1324 рр.) – купець і мандрівник, який відкрив для європейців культуру Азії. Вважається (ймовірно, помилково), що Марко Поло вперше привіз до Венеції китайський винахід – гральні карти, після чого вони стали популярними по всій Європі.

Новатори казино: 15-18 століття
Галілео Галілей, астроном і математик, Флоренція, Італія (1564-1642 рр.) – прославився своїми досягненнями в епоху Відродження, зокрема першою науковою роботою про ймовірність випадіння різних комбінацій на трьох кинутих костях. Цю тему для статті він вибрав на прохання свого покровителя – великого герцога Козімо II Медічі Тосканського.

Джироламо Кардано, математик і винахідник, Італія (1501-1576 рр.) – автор численних публікацій на різноманітні теми і допитливий гравець. У 1663 році, майже через сто років після його смерті, було знайдено й опубліковано роботу "Liber de Ludo Aleae" ( "Книга про азартні ігри"), яка посприяла розвитку теорії ймовірностей і кращому розумінню шансів у грі.

Блез Паскаль, математик і вчений, Франція (1623-1662 рр.) – Блез Паскаль розробив перший калькулятор. Приблизно в той самий час були здійснені спроби побудувати вічний двигун, і саме це могло призвести до появи першого колеса рулетки. У співпраці з П'єром де Ферма Паскаль працював над теорією ймовірностей і виділив її як окремий розділ математики та соціальну науку. Листування з Ферма почалося з питань Шевальє де Мері про азартні ігри.

Новатори казино: 18-19 століття
Френсіс Уайт, власник клубу, Велика Британія – Уайт народився в Італії під ім'ям Франческо Б'янко. У 1693 році заснував один з найстаріших і найбільш ексклюзивних клубів Лондона – White's, який спочатку працював як кав'ярня Mrs. White's Chocolate House. У 1755 році клуб White's переїхав на вулицю Сент-Джеймс 37-38, де знаходиться й донині. У 18-19 століттях у ньому вели знамениту книгу ставок, в яку записувалися незвичайні парі. У цей період члени клубу грали в такі ігри як фараон і хазард.

Едмунд Хойл, письменник, Велика Британія (1672-1769 рр.) – Хойл був великим знавцем азартних ігор і написав роботу "Короткий трактат о грі у віст", яка стала стандартом для численних карткових ігор на сотні років вперед. Згодом він також написав книги про нарди, шахи та інші ігри. Він був визнаним фахівцем у галузі ігор, завдяки чому розповсюдився вираз "згідно Хойлу".

Річард "Бо" Неш, церемоніймейстер міста Бат, Велика Британія (1674-1761 рр.) – став одним з перших розпорядників казино. Річард Неш служив церемоніймейстером у курортному місті Бат з 1704 року до своєї смерті в 1761 році.

Новатори казино: 15-18 століття
Жак Беназе, керівник казино, Франція, Німеччина (1778-1848 рр.) – управляв багатьма гральними клубами у Франції та Німеччині, найвідоміші з яких у 1838 році знаходилися в Баден-Бадені. Під його керівництвом, а згодом під керівництвом його сина Едуарда і його племінника, популярність Баден-Бадена серед любителів курортного відпочинку й азартних ігор досягла свого піку. Він і досі залишається улюбленим місцем гравців з усього світу.

Антуан Шабер, власник та керівник казино, Франція, Німеччина (1774-1850 рр.) – володів казино Palais Royale в Парижі, після чого став власником закладу Conversation House в Баден-Бадені, збільшивши кількість його відвідувачів удвічі. Протягом життя Шабер управляв багатьма казино в Німеччині.

Франсуа Блан, керівник казино, Німеччина, Монако (1806-1877 рр.) – разом зі своїм братом-близнюком Луї Бланом (1806-1854 рр.) Франсуа став найвідомішим і найуспішнішим власником казино в 19 столітті. У 1843 році брати Блан відкрили казино Kursaal у Бад-Гомбурзі і представили рулетку з одним зеро, а в 1868 році Франсуа відкрив Casino de Monte Carlo в Монако. Франсуа був настільки успішним, що отримав прізвисько "Чарівник Монте-Карло". Ходили чутки, що він отримав таку неймовірну вдачу, уклавши угоду з дияволом.

Новатори казино: 20-21 століття
Чарльз Фей, винахідник, США (1862-1944 рр.) – у 1895 році німець за походженням, інженер і розробник Фей використав свої знання про електрообладнання, щоб створити перший механічний ігровий автомат із трьома барабанами. Його машина Liberty Bell виплачувала джек-пот у розмірі 20 монет, якщо утворювалася комбінація із трьох дзвіночків.

Герберт Міллс, винахідник, США (1872-1929 рр.) – розробник ігрових автоматів, який в 1905 році створив власну машину Liberty Bell з новими функціями і вдосконаленнями. Згодом компанія Mills Novelty Company розпочала серійний випуск цих машин.

Бенні Бініон, власник та керівник казино, США (1904-1989 рр.) – Бенні Бініон керував казино в Техасі, а наприкінці 1940-х років придбав частки в декількох казино в центрі Лас-Вегаса. Один із закладів він перейменував у Horseshoe, який незабаром став лідером на ринку казино. Бініон також впровадив і популяризував такі нововведення, як безкоштовні напої та інші "привілеї" для гравців, а також вигідні правила і ліміти ставок. У 1970 році Бенні та його сини Джек Бініон (1937 р.н.) і Лонні "Тед" Бініон (1943-1998 рр.) започаткували проведення чемпіонату World Series of Poker.

Говард Х'юз, інвестор і власник казино, США (1905-1976 рр.) – ексцентричний льотчик, винахідник і кінорежисер, який став найбільшим власником казино і землевласником у Лас-Вегасі в 1960-ті роки. Йому належали казино Desert Inn, Castaways, Frontier, Landmark, Sands і Silver Slipper. Вважається, що саме завдяки Х'юзу контроль над казино Лас-Вегаса перейшов від мафії до корпорацій.

Бенджамін "Багсі" Сигел, мафіозі, США (1906-1947 рр.) – знаменитий контрабандист і гравець, який придумав і керував будівництвом першого великого казино Лас-Вегаса Flamingo, відкриття якого відбулося в 1946 році.

Вільям "Сі" Редд, інвестор, США (1911-2003 рр.) – у 1978 році звільнився з компанії Bally, в якій він працював дистриб'ютором ігрових автоматів і атракціонів. У 1979 році Редд придбав компанію, яка згодом стала відомою як International Gaming Technology (IGT), і розробив перший автомат для відеопокеру. Компанія IGT стала світовим лідером у виробництві ігрових і лотерейних автоматів. Під керівництвом Редда компанія IGT також представила прогресивні слот-машини (на кшталт Megabucks) і тематичні ігрові автомати, як-от Wheel of Fortune та Elvis.

Кірк Керкорян, інвестор, власник та керівник казино, США (1917-2015 рр.) – вперше придбав нерухомість у Лас-Вегасі в 1962 році, здав її в оренду будівельникам казино "Caesars Palace", а в 1968 році продав землю, отримавши $9 000 000 прибутку. У 1969 році Керкорян придбав кіностудію Metro-Goldwyn-Mayer (MGM) і через декілька років відкрив розважальний комплекс MGM Grand у Лас-Вегасі, але в 1986 році продав нерухомість за $594 000 000.

Інге Тельнаес, інженер, США (1930-2012 рр.) – винахідник, інженер і розробник програмного забезпечення, що народився в Норвегії. Він створив віртуальний генератор випадкових чисел (ГВЧ), завдяки чому з'явилися електронні слот-машини. Цей винахід значно збільшив максимальні потенційні виплати на ігрових автоматах, які раніше були обмежені кількістю можливих результатів на механічних барабанах. У 1984 році Тельнаес запатентував електронний ігровий пристрій, що використовує генератор випадкових чисел для вибору положень зупинки барабанів. Пристрій придбала компанія International Game Technology.

Шелдон Адельсон, інвестор, власник і керівник казино, США (1933 р.н.) – завдяки інвестиціям у нерухомість й активному розвитку бізнесу Адельсон швидко став молодим мільйонером. У 1988 році придбав готельний комплекс Sands Hotel and Casino в Лас-Вегасі та побудував виставковий центр Sands Expo and Convention Centre поруч з ним. Пізніше Адельсон зніс Sands Hotel and Casino і на його місці побудував казино Venetian (пізніше Palazzo). Окрім цього, він побудував комплекс Venetian Macau Resort і низку казино в Пенсильванії та Сінгапурі.

Сол Керцнер, інвестор власник і керівник казино, Південна Африка (1935 р.н.) – Керцнер придбав і побудував безліч готелів і курортних комплексів у різних куточках світу. У західній півкулі він побудував такі заклади як Mohegan Sun у Коннектикуті (США) й Atlantis на Райському острові (Багами).

Стів Вінн, інвестор власник і керівник казино, США (1942 р.н.) – американський будівельник і керівник казино, який оживив центральний Лас-Вегас завдяки реконструкції казино Golden Nugget у 1970-ті роки. У 1989 році Вінн побудував The Mirage – перше нове казино, яке з'явилося на Лас-Вегас-Стріп за два десятиліття. Окрім цього, він побудував такі знамениті заклади, як Bellagio, Wynn, Encore та інші казино у США, а також комплекс Wynn Macau.

Дональд Трамп, забудовник, власник і керівник казино, США (1946 р.н.) – узяв на себе управління сімейним будівельним бізнесом і в 1980-ті роки став найбільшим забудовником і власником казино в Атлантик-Сіті. Йому належать такі казино та готельні комплекси, як Trump Plaza Hotel, Trump Marina і Trump Taj Mahal.

^ На початок сторінки

"Книга ігор", Альфонсо X, король Кастилії і Леона (1283) – перший посібник з азартних ігор. У книзі описуються ігри в кості, зокрема хазард (попередник крепса).

"Рінконете і Кортадільо", Мігель де Сервантес (1613) – у цьому оповіданні один з перших разів описується гра у тридцять одне (31), що є попередником блекджека.

"Досконалий гравець", Чарльз Коттон (1674) – посібник із гри в карти та кості, який значно вплинув на розвиток азартних ігор.

"Пікова дама", Олександр Пушкін (1834) – повість про німецького молодого військового інженера Германа, офіцера російській імператорській армії, який божеволіє, намагаючись дізнатися гральні секрети літньої графині. У 1890 році з'явилася однойменна опера Чайковського, основою сюжета якої стала ця повість.

"Гравець", Федір Достоєвський (1866) – знаменитий російський письменник Достоєвський був змушений поспіхом завершувати цей роман, щоб розрахуватися зі своїми картковими боргами. Роман присвячений темі повернення боргів. Його персонажі часто грають у рулетку, щоб вбити час, вирішити свої проблеми і розрахуватися із кредиторами.

"Даніель Деронда", Джордж Еліот (1876) – історія Даніеля Деронда і Гвендолін Харлет починається з того, що міс Харлет програє всі свої гроші в рулетку. Вона закладає намисто, щоб грати далі, але Деронда викуповує його і повертає Гвендолін.

"Казино Рояль", Ян Флемінг (1953) – перший роман про Джеймса Бонда, який починається з того, що Бонд грає в рулетку. У романах про Бонда дія часто відбувається за столом рулетки, і прихильники гри навіть розробили "систему Джеймса Бонда", засновану на стратегії вигаданого суперагента.

"Обіграй дилера", д-р Едвард О. Торп (1962) – бестселер про базову стратегію гри у блекджек, підрахунок карт й особистий досвід доктора Торпа, який перевіряв свої наукові теорії у казино в супроводі досвідчених гравців, що давали поради та фінансували дослідження.

"Страх і огида в Лас-Вегасі", Гантер Томпсон (1972) – роман написано на основі подій двох поїздок автора до Лас-Вегаса. У 1971 році його було опубліковано в журналі Rolling Stone у двох об'ємних статтях. Твір започаткував жанр "гонзо-журналістика" – напрямок, в якому поєднуються техніки художньої літератури, журналістики і опис власних відчуттів та емоцій репортера.

"Великий гравець", Кен Астон (1977) – перша книга, яка відкриває завісу таємниці над світом професійних гравців у карти і командної гри у блекджек. На сторінках книги поєднується опис стратегії гри та розповіді про досвід гри в казино самого автора.

"Дурні вмирають", Маріо П'юзо (1978) – наступний роман автора після "Хрещеного батька". Дія відбувається в Лас-Вегасі у вигаданому готелі "Ксанаду".

"Евдемонічний пиріг", Томас Басс (1985) – реальна історія про групу аспірантів, які розробили комп'ютери, керування якими здійснюється пальцями ніг, щоб вгадувати результати рулетки.

"Чоловік із грудьми на $100 000 та інші оповідання про азартні ігри" і "Брехати й отримувати за це гроші" Майкл Конік (1999, 2001) – дві збірки оповідань Майкла Коніка про азартні ігри, гравців і казино.

"Удар по казино", Бен Мезрич (2002) – бестселер, заснований на реальній історії команди гравців у блекджек Массачусетського технологічного інституту. Незважаючи на те, що книга вважається документальним твором, з метою зробити історію більш художньою в ній були змінені імена, введені вигадані діалоги, збірні образи персонажів і змінені описи подій. На основі книги "Удар по казино" було знято фільм "21".

"Кидайте кості", Девід Шварц (2006) – історія азартних ігор у деталях, написана доступною мовою.

"Хлопці та лялечки та інші твори", Деймон Руньйон (2008) – збірка коротких оповідань і документальних репортажів Деймона Руньйона за 1920-ті та 1930-ті роки. До збірки увійшли оповідання, на основі яких поставили мюзикл і зняли фільм "Хлопці та лялечки", а також репортажі про Аль Капоне й Арнольда Ротштейна.

^ На початок сторінки

"Касабланка" (1942) - Більша частина фільму відбувається в кафе Rick's Café Américain, де встановлено підкручене на користь власника закладу колесо рулетки (у ролі Ріка – Хамфрі Богарт). Рік знайомиться з молодою сімейною парою, яка намагається роздобути гроші на візи для виїзду в Америку, щоб втекти від війни. Він пропонує новоспеченому чоловікові зіграти в рулетку і зробити ставку на номер 22. Хлопець прислухається до поради і виграє.

"Хлопці і лялечки" (1955) - Екранізація бродвейського мюзиклу, заснованого на декількох оповіданнях Деймона Руньйона. У фільмі Марлон Брандо знявся в ролі азартного гравця Ская Мастерсона. Френк Сінатра в ролі Натана Детройта співав пісню Luck Be a Lady.

"Спіймати злодія" (1955) - Фільм Альфреда Хічкока за участю Кері Гранта і Грейс Келлі, дія якого відбувається на віллах, у казино і в готелях французької Рив'єри. Гранту дісталася роль Джона Робі, колишнього злодія, якого найняли для стеження за Френсіс Стівенс (Келлі), яку підозрюють у викраденні коштовностей. В одній зі сцен у казино Робі (Грант) впускає коштовну фішку в декольте жінки, яка грає в рулетку.

"Зустрінемося в Лас-Вегасі" (1956) - Ковбой, який має слабкість до азартних ігор, помічає, що йому щастить у грі в рулетку, коли він тримає за руку танцівницю на ім'я Марі. Проте, Марі спочатку не хоче триматися з ним за руки.

"11 друзів Оушена" (1960) - Оригінальна версія із Френком Сінатрою в ролі Денні Оушена, який планує пограбування п'яти казино Лас-Вегаса за одну ніч. У фільмі взяв участь золотий склад голлівудської "щурячої зграї": Семмі Девіс мол., Дін Мартін, Пітер Лоуфорд, Енджі Дікінсон і Джої Бішоп. Оригінальні права на сценарій придбав Пітер Лоуфорд. Коли він показав сценарій Френку Сінатрі, співак пожартував: "Забудь про кіно. Провернемо цю аферу самі!". Під час зйомок у Лас-Вегасі вечорами Сінатра виступав у нічному клубі Copa Room готелю-казино Sands разом з Мартіном, Девісом і Лоуфордом.

"Машина медового місяця" (1961) - Троє чоловіків на підводному човні використовують бортовий комп'ютер, щоб вичислити траєкторію руху кульки по колесу рулетки в казино Venice. Ускладнення виникають тоді, коли їх адмірал приїжджає до казино.

"Діаманти назавжди" (1971) - Фільм про Джеймса Бонда, знятий за романом Яна Флемінга, з Шоном Коннері в головній ролі. Події частково відбуваються в Лас-Вегасі в казино Whyte House (вигаданому), що належить мільярдеру-затворнику Вілларду Вайту. У цьому фільмі Бонд грає у крепс. Одна зі сцен фільму відбувається в казино Circus Circus.

"Афера" (1973) - Один з найвідоміших фільмів про азартні ігри й аферистів. Пол Ньюман і Роберт Редфорд зіграли шулерів, які намагаються обіграти ще більших шахраїв. В одній з найбільш відомих сцен персонаж Роберта Редфорда програє вкрадені раніше кошти в рулетку.

"Загублені в Америці" (1985) - Комедійна стрічка про подружжя (Альберт Брукс і Джулі Хегерті), яке вирішує змінити божевільний ритм свого життя й мандрувати країною. Лише за декілька днів після початку їх подорожі в будинку на колесах Winnebago вони зупиняються в Лас-Вегасі, де дружина програє весь сімейний бюджет у рулетку. Вона ставить на 22, але їй, на відміну від подружжя зі стрічки "Касабланка", не щастить.

"Гнів" (1986) - Пригодницький бойовик з Бертом Рейнольдсом у ролі охоронця з Лас-Вегаса. У фільмі персонаж Рейнольдса виграє і програє великі суми у блекджек. Фільм знято за мотивами роману і за сценарієм відомого кінодраматурга Вільяма Голдмана.

"Людина дощу" (1988) - Фільм з Дастіном Хоффманом і Томом Крузом у головних ролях отримав позитивні відгуки критиків і в 1989 році виграв премії "Оскар" у чотирьох номінаціях – кращий фільм, кращий оригінальний сценарій, кращий режисер (Баррі Левінсон) і кращий актор (Хоффман). Сюжет описує історію подорожі країною двох братів, один з яких (Хоффман) страждає на аутизм, а герой Круза є егоїстичною, агресивною людиною, яка раніше не знала про існування свого брата. Вони зупиняються в Лас-Вегасі в готелі Caesars Palace, і Реймонд (персонаж Хоффмана) використовує свої математичні навички та феноменальну пам'ять, щоб вигравати у блекджек.

"Скачи щодуху" (1989) - Фільм, дія якого відбувається на іподромі, є однією з найбільш кумедних історій про звички, забобони і персонажі світу азартних ігор. У ролях Річард Дрейфус, Девід Йохансон, Тері Гарр, Роббі Колтрейн і Дженніфер Тіллі.

"Багсі "(1991) - Воррен Бітті грає роль Бена "Багсі" Сігела, гангстера з Нью-Йорка, який відправляється до Лос-Анджелеса, щоб укласти угоди про покупку букмекерських контор від імені босів Майєра Ланськи та Чарлі Лучіано. Подорож до Лас-Вегаса стала початком шляху до відкриття першого великого казино в місті – Flamingo Casino. Через нестачу коштів і перевищення витрат Сігела було вбито. Аннетт Бенінг грає коханку Сігела, Вірджинію Хілл.

"Непристойна пропозиція" (1993) - Роберт Редфорд у головній ролі мільярдера, увагу якого в Лас-Вегасі привертає заміжня жінка (героїня Демі Мур). Редфорд пропонує $1 000 000 за ніч з нею, і вона погоджується, щоб фінансувати будівельний проект чоловіка. Між ними виникає зв'язок, але через деякий час вона все ж таки повертається до свого чоловіка (герой Вуді Харрельсона).

"Казино" (1995) - драматична стрічка Мартіна Скорсезе, яка розповідає про мафіозі Сема "Туз" Ротштейна та Нікі Санторо, які переїжджають до Лас-Вегаса, щоб встановити контроль над низкою казино. Фільм, дія якого відбувається в 1970-1980-ті роки, демонструє глядачам реальне життя таких людей, як Ентоні Спілотро, сповнене розпустою, наркотиками і жорстокістю мафіозного світу. Зоряний акторський склад очолили Роберт Де Ніро, Джо Пеші та Шерон Стоун.

"Круп'є" (1998) - У цій британській кінострічці у стилі неонуар Клайв Оуен грає роль письменника, який став круп'є. Світ казино незабаром поглинає героя, заполоняє його життя, так само, як і романтичні стосунки.

"Біжи, Лола, біжи" (1998) - Німецький трилер про дівчину на ім'я Лола (у виконанні Франки Потенте), якій необхідно здобути 100 000 німецьких марок, щоб врятувати життя своєму бойфренду. У неї є 20 хвилин і три різні способи отримати гроші, один з яких – гра в рулетку. Кожен "забіг" за грошима має кардинально різні результати.

"Одержимий" (2003) - Кримінальний трилер, головну роль в якому зіграв Філіп Сеймур Хоффман. Схвалений критиками фільм заснований на реальній історії банківського працівника з Торонто, який за 18 місяців привласнив понад $10 000 000 і витратив їх на гру в казино за високими ставками.

"Одинадцять друзів Оушена" (2001), "Дванадцять друзів Оушена" (2004), "Тринадцять друзів Оушена" (2007) - Рімейки фільму "Одинадцять друзів Оушена" (1960), які починаються з одночасного пограбування декількох казино в Лас-Вегасі. У фільмах задіяні такі зіркові актори, як Джордж Клуні, Бред Пітт, Метт Деймон, Дон Чідл, Енді Гарсія та Джулія Робертс.

"21" (2008) - Екранізація книги Бена Мезрича "Удар по казино" є художньою версією реальної історії команди гравців у блекджек Массачусетського технологічного інституту (МІТ).

"Похмілля у Вегасі" (2009) - Комедія про холостяцьку вечірку в Лас-Вегасі, яка пішла не за планом. У фільмі є сцена, в якій Алан (герой Зака ​​Галіфіанакіса), всупереч своїй зазвичай дивній поведінці, блискуче грає у блекджек, рахує карти і виграє по-крупному. 

"Історія іграшок 3" (2010) - У популярному анімаційному фільмі виробництва студії Disney Pixar є сцена, в якій іграшки влаштували казино. Іграшка See 'n Say використовувалася в якості колеса рулетки, а ставки робилися за допомогою батарейок.

^ На початок сторінки

Ace of Spades - Motorhead (1980) – карти, кості

Blackjack - Ray Charles (1955) – блекджек

Casino Boogie - Rolling Stones (1972) – казино, Монте-Карло

Do It Again - Steely Dan (1972) – карти, Лас-Вегас

Draw of the Cards - Kim Carnes (1981) – карти

Gambler, The - Kenny Rogers (1978) – покер

Go Down Gamblin '- Blood, Sweat & Tears (1971) – блекджек, кості, рулетка, казино

The House of the Rising Sun - The Animals (1964) – азартні ігри

Junior's Farm - Paul McCartney (1974) – покер

Leavin 'Las Vegas - Sheryl Crow (1993) – Лас-Вегас

Lily, Rosemary and the Jack of Hearts - Bob Dylan (1975) – казино, покер

Little Queen of Spades - Robert Johnson (1938) – карти, вдача

Lonesome Loser - Little River Band (1979) – карти

Luck Be a Lady - Frank Sinatra (1965) – казино, кості

The Man Who Broke the Bank at Monte Carlo - Fred Gilbert (1892) – Монте-Карло, казино

Poker Face - Lady Gaga (2008) – покер

Pretty Vegas - INXS (2005) – Лас-Вегас

Queen of Las Vegas - B-52s (1983) – рулетка, карти, Лас-Вегас

Ramblin; Gamblin' Willie - Bob Dylan (1962) – карти, кості, покер

Ramblin' Gamblin' Man - Bob Seger (1969) – кості, рулетка, азартні ігри

Riverboat Gambler - Carly Simon (1976) – казино, азартні ігри

Roll of the Dice - Bruce Springsteen (1992) – крепс, кості

Roll the Bones - Rush (1991) – кості

Roulette - Bon Jovi (1984) – рулетка

Shape of My Heart - Sting (1993) – карти

Smoke On The Water - Deep Purple (1971) – казино

Tumbling Dice - Rolling Stones (1972) – кості

Viva Las Vegas - Elvis Presley (1964) – Лас-Вегас, казино, блекджек, рулетка, покер, слот-ігри, крепс

Waking Up in Vegas - Katy Perry (2008) – Вегас

We are American Band - Grand Funk Railroad (1973) – покер

The Winner Takes It All - ABBA (1980) – карти, кості

^ На початок сторінки

Спеціальні ставки зазвичай є додатковими ставками, які характерні для ігор казино або інших ігор зі ставками. Букмекери пропонують безліч спеціальних ставок на другорядні аспекти великих спортивних подій (наприклад, ймовірність сейфті під час Суперкубка або зупинка чемпіонського бою лікарем). В іграх казино іноді також пропонуються спеціальні ставки на ймовірність появи певних комбінацій карт або гральних костей.

Широко відомим прикладом "спеціальних ставок" є персональні парі між гравцями (зазвичай між досвідченими або професійними гравцями). Такі ставки можуть здатися безглуздими (і в деяких випадках так воно й є), але вони можуть допомогти продемонструвати здібності гравців, їх знання, настрій і вміння визначати гандикап. Незважаючи на те, що спеціальні ставки не є частиною ігор казино (і документальні дані, якщо вони існують, передаються з вуст в уста), вони є яскравою особливістю світу казино та ігрової спільноти.

^ На початок сторінки

Зазвичай, якщо людина пропонує укласти дивне парі, вона, швидше за все, виграє його. У відомому короткому оповіданні Деймона Руньйона "Ідилія міс Сари Браун", на основі якого поставлено мюзикл і знято фільм "Хлопці та лялечки", батько Ская Мастерсона дає йому наступну прощальну пораду: "Сину, як далеко б ти не поїхав, яким би розумним не став, завжди пам'ятай: одного дня до тебе підійде незнайомець і покаже тобі новісіньку нерозкриту колоду карт. Він запропонує тобі укласти парі, що з цієї колоди вискочить піковий валет і бризне тобі у вухо сидром. Сину, у жодному разі не погоджуйся на це парі, адже ти гарантовано отримаєш повне вухо сидру".

^ На початок сторінки

White's вважався провідним приватним клубом у кінці 18 - початку 19 століття, члени якого нібито робили ставки на що завгодно. Подейкують, що вони ставили навіть на те, яка з двох крапель дощу першою впаде на підвіконня, або живий чи мертвий поранений чоловік, який впав біля клубу. У клубі White's існувала книга ставок, куди його члени записували спеціальні ставки. Більшість ставок стосувалися припущень щодо дат народження, смерті або весіль. У книзі Клер Кок-Старкі "Мистецтво азартних ігор у георгіанську епоху" (Британський музей, 2013) зазначено, що останній запис в одній із книг ставок був про парі між Лордом Монтфортом і сером Джоном Бландом щодо того, хто проживе довше – Бо Неш (церемоніймейстер у Баті) або актор Коллі Гіббер? У книзі ставок клубу White's записано: "Лорд М. і сер Дж. Бланд здійснили самогубство раніше, ніж став відомий результат парі".

^ На початок сторінки

Елвін Кларенс "Титанік Томпсон" Томас був одним з провідних "гравців-мандрівників" у США на початку 20-го століття. Письменник Деймон Руньйон використовував його в якості прототипу для персонажа Ская Мастерсона. Титанік Томпсон був майстром спеціальних ставок, оскільки завжди знаходив способи отримати перевагу. Одного разу під час чергової поїздки з іншими гравцями у Джоплін (штат Міссурі) він помітив працівників, які встановлювали знак "До Джопліна 20 миль". Томпсон найняв людину, яка викопала знак і перемістила його на 5 миль ближче до міста Джоплін. Після цього він почав голосно скаржитися на те, що знак встановлений неправильно, змусивши своїх недовірливих супутників укласти парі та програти. Він виграв, зробивши ставку на те, що зможе перекинути волоський горіх через дах готелю. (Насправді він використав горіхову шкаралупу із грузилом всередині).

^ На початок сторінки

Майкл Коник у своїй книзі "Чоловік із грудьми на $100 000 та інші оповідання про азартні ігри" (1999) розповів популярну історію про те, як у 1996 році професійний гравець Браян Зембіч виграв парі на $100 000, що він зробить собі грудні імплантати та носитиме їх протягом року. Він не видалив імплантати і після того, як виграв парі, а в інтерв'ю у 2013 році заявив, що й досі носить їх.

^ На початок сторінки

Ще одним популярним видом ставок є "ставки на вигнання", коли людина погоджується поїхати або прожити де-небудь протягом певного періоду часу. Такі парі зазвичай є більш складними для професійних гравців, адже (а) привабливість даного способу життя полягає в незалежності та свободі; (b) професійні гравці проводять чимало часу в казино або інших закладах, в яких постійно відбувається безліч подій, а обстановка наповнена візуальними образами та звуками; і (с) успішний гравець, який погоджується провести деякий час далеко від казино, втрачає джерело доходу.

У 1990-х колега запропонував професійному гравцю з Лас-Вегаса Джону "Світовому Джонні" Хеннігану довести, що він зможе прожити місяць у звичайному місті Де-Мойн (штат Айова, США), яке було повною протилежністю добре знайомим Хеннігану Лас-Вегасу, Філадельфії та Атлантик- Сіті. Гравці уклали парі на $25 000, за умовами якого Хенніган залишатиметься у вказаному районі в місті Де-Мойн, в якому розташовувалася його готель, поле для гольфу, де він планував тренуватися, та один бар, де він збирався проводити час вечорами. Він не протримався і двох днів. Хенніган зненавидів готель, поле для гольфу і навіть бар, не маючи можливості підшукати кращі умови (ані в Де-Мойні, ані в іншому місті). Він зателефонував гравцеві, з яким побився об заклад, і запропонував погодитися на меншу суму, адже він все ж таки переїхав до Де-Мойну і, вочевидь, міг залишитися там, щоб виграти парі. Врешті-решт йому довелося сплатити обумовлену суму, щоб виїхати з Де-Мойн раніше.

У 2008 році гравці в покер Ендрю Робл і Алек Тореллі посперечалися, що Джей Квік (частий гість казино, відомий як "Джей із Белладжіо") не зможе прожити 30 днів у ванній кімнаті готелю Bellagio в Лас-Вегасі, штат Невада, США. За умовами парі телефонні розмови були обмежені, а доступу до комп'ютера взагалі не було. Йому було дозволено користуватися невеликим DVD-плеєром і замовляти доставку їжі. Робл і Тореллі встановили в номері веб-камеру для спостереження за дверима ванної кімнати та запропонували онлайн-глядачам $500 за повідомлення про порушення умов. Через 20 днів вони заплатили Квіку частину обумовленої суми (приблизно $40 000), дозволили йому вийти з ванної кімнати і завершили парі.

^ На початок сторінки

Два гравці призначають третю особу "Лодденом". Вони ставлять "Лоддену" запитання, відповідями на які є певні числа. Наприклад, яке населення Австралії, скільки краваток у Барака Обами, скільки книг у "Лоддена". "Лодден" конфіденційно дає відповідь на запитання (повідомляє відповідь четвертому учаснику або записує його на листку паперу) і гравці роблять ставки "більше/менше" на число, яке вказав "Лодден". Гра вимагає комплексного аналізу: фактична об'єктивна відповідь (якщо така існує); оцінка відповіді, яку "Лодден" вважає правильною; оцінка фактичної відповіді супротивником або ходу думок, яких інший гравець очікує від "Лоддена"; розмір ставки на "більше/менше". Гра була придумана групою гравців за покерним столом й отримала свою назву на честь професійного гравця Джонні Лоддена, на відповіді якого робилися ставки. Згодом кількість учасників гри збільшилася: два гравці, які уклали парі, два додаткових гравця, які приєднуються до гри, особа, призначена в якості "Лоддена", та інші учасники, які можуть ставити запитання.

^ На початок сторінки